УРОК № 20
ПІДСУМКОВИЙ УРОК
Термін
«екологія» запропонував німецький учений Е. Геккель 1866 року.
Він походить від грецьких слів еікоз, що означає дім, помешкання, місце
перебування, та Іо§ов — наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію
та функціонування надорганізмених систем різних рівнів, видів, популяцій,
біоценозів і біосфери. Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про
вивчення взаємозв'язків між рослинними та тваринними угрупованнями, що входять
до складу стійких та організованих систем, які cклались у процесі еволюції
органічного світу в певному середовищі. Сучасна екологія інтенсивно вивчає
також взаємодію людини й біосфери, суспільного виробництва з навколишнім
середовищем та інші проблеми.
Екологія
вивчає вплив факторів зовнішнього середовища на особини, популяції, на людину.
Звідси випливає прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини,
особливо з такими масштабними виробництвами, як енергетика, паливно- та
ресурсовидобувні комплекси, хімія, транспорт, лісове та сільське господарство
тощо.
Одним
з найважливіших завдань екології є пошук шляхів оптимізації взаємин між
людиною, з одного боку, й окремими видами та популяціями, екосистемами — з
другого. Під час досліджень і реалізації практичних заходів у цьому напрямку
важливим є врахування екологічної значущості та реальної господарської
важливості кожного виду, популяції та екосистеми. У зв'язку з цим збереження
всіх видів, популяцій та екосистем на нашій планеті вважається екологічно та
економічно доцільним, а концепція шкідливих видів є хибною.
Виникнення
на планеті локальних екологічних катастроф зумовлює необхідність розробки
дієвих заходів щодо зниження викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище
та його забруднення, створення екологічно ощадливих, маловідходних і
безвідходних технологій, економії ресурсів.
Серед основних_завдань екології можна
виділити такі:
•
дослідження
особливостей організації життя, у тому числі у зв'язку з антропогенними
факторами, що є результатом людської діяльності, впливом наприродні системи;
•
створення
наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;
•
прогнозування
змін природи під впливом діяльності людини;
•
збереження
середовища існування людини.
Методи екології
Для
отримання нових фактів та формування гіпотез і теорій сучасна екологія
використовує різноманітні наукові методи. їх можна розділити на дві великі
групи — емпіричні та теоретичні. У випадку
застосування емпіричних методів екологи працюють із природними об'єктами, визначаючи
їх властивості. До таких методів відносять спостереження й експеримент.
У ході спостереження дослідник лише реєструє хід природних процесів, не
втручаючись у нього. У ході експерименту дослідник активно втручається у
природні процеси. Він штучно формує умови, в яких відбувається експеримент.
У
разі теоретичних методів дослідження вчені не працюють з об'єктом дослідження
безпосередньо. Вони досліджують фізичні чи математичні моделі природних
об'єктів. У теоретичних методах виділяють моделювання й математичну
обробку даних (статистичний метод). Математична обробка даних
відбувається після закінчення спостереження або експерименту.
Основою
моделювання є створення певної теорії щодо тієї чи іншої біологічної системи,
що містить правила, за якими відбуваються зміни в аналізованих біологічних
системах. Після створення такої теорії задаються початкові параметри (тобто
визначається початковий стан системи). Потім, зазвичай з використанням потужних
комп'ютерів, робиться аналіз — як буде змінюватися система у випадку дії правил
висунутої теорії. Результати співставляються з реальними фактами для існуючих
біологічних систем. Якщо відхилення від природних процесів є незначними, то в
теорію й модель вносять невеликі правки та продовжують дослідження. Якщо ж
відхилення є суттєвими, то створену теорію відкидають і пропонують нову.
Моделювання
широко використовується в тих ситуаціях, коли проведення реального експерименту
неможливе. Так, наприклад, досліджують еволюційні процеси, зміни екосистем у планетарному
масштабі тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар