Конспект уроку для дистанційного навчання
Дата проведення дистанційного уроку : 26.03.2020 року.
Тема № 34
Поняття національної безпеки держави.
Розвиток національних Збройних сил та інших формувань України — необхідна умова
забезпечення могутності Української
держави. Зміст програми предмета «Захист Вітчизни», завдання, порядок
проведення занять
Мета
Вивчити
вимоги:
• Конституції України щодо захисту Вітчизни,
свої обов’язки в разі виникнення загрози суверенітету та територіальної
цілісності України, поняття національної безпеки держави;
• основні поняття з військової справи, основ
цивільного захисту, психологічної та медико-санітарної підготовки;
план:
1. Поняття національної безпеки
2.Система забезпечення національної безпеки України\
3. Історія ЗСУ ( презентація)
4. Структура ЗСУ ( презентація)
Загрози національній безпеці України
Існування,
самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежить
від цілеспрямованої політики щодо її національних інтересів. Основи такої
політики і вивчає Концепція національної безпеки України.
Концепція
національної безпеки України має забезпечити: єдність принципів формування та
проведення державної безпеки; поєднання підходів до формування відповідної законодавчої
бази, підготовки доктрини, стратегій, державних і відомчих програм у різних
сферах національної безпеки.
Загальні положення і принципи
Національна
безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи,
суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою
збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.
• громадянин — його права і свобода;
• суспільство — його духовні і матеріальні
цінності;
• держава — її конституційний лад,
суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів.
• пріоритет прав людини;
• верховенство права;
• пріоритет договірних (мирних) засобів у
вирішенні конфліктів;
• адекватність заходів захисту національних
інтересів раціональним і потенційним загрозам;
• демократичний цивільний контроль за
воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної
безпеки;
• взаємна відповідність;
• чітке розмежування повноважень органів
державної влади.
Національна
безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики
відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах,
як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технічна,
інформаційна тощо.
Конкретні
засоби та шляхи забезпечення національної безпеки України зумовлюють
пріоритетність національних інтересів, необхідність своєчасного вживання заходів,
адекватних характеру та масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтуються на
засадах правової демократичної держави.
Національні інтереси України
Національні
інтереси України відображають фундаментальні цінності та прагнення українського
народу, його потреби в різних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані
шляхи її створення та задоволення.
Національні
інтереси України та їхня пріоритетність обумовлюються конкретною ситуацією, що
складається в країні та за її межами.
• створення громадського суспільства, підвищення
ефективності органів державної влади та мистецтва самоврядування, розвиток
демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;
• досягнення національної злагоди,
політичної і соціальної стабільності, гарантування прав української нації та національних
меншин країни;
• забезпечення державного суверенітету,
територіальної цілісності кордонів;
• створення самодостатньої соціально
орієнтованої ринкової економіки;
• забезпечення екологічно та технологічно
безпечних умов життєдіяльності суспільства;
• збереження та підвищення
науково-технічного потенціалу;
• зміцнення генофонду українського народу,
його фізичного та морального здоров’я та інтелектуального потенціалу;
• розвиток української нації, історичної
свідомості та національної гідності українців;
• розвиток етнічної, культурної, мовної та
релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають український
народ;
• налагодження рівноправних і взаємовигідних
відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.
Основи
можливої загрози національній безпеці України в найбільш важливих сферах
життєдіяльності:
• у політичній сфері:
—
посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;
—
втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;
—
наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах і певних політичних сил
в Україні;
—
масові порушення прав громадян в Україні та за її межами;
—
загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;
—
порушення принципу розподілу влади;
—
невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та
місцевого самоврядування;
—
відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби
зі злочинністю, особливо її організованої форми, та тероризмом;
• в економічній сфері:
—
неефективність системи державного регулювання економічних відносин;
—
наявність структурних диспропорцій, монополізму виробництва, перешкод
становленню ринкових відносин;
—
невирішеність проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності
національної економіки від інших країн;
—
економічна ізоляція України від світової економічної системи;
—
неконтрольований відтік за межі України інтелектуальних, матеріальних і
фінансових ресурсів;
—
криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;
• у соціальній сфері:
—
низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення,
наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільно-корисній
діяльності;
—
суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення та
регіонів України;
—
падіння рівня здоров’я населення, незадовільний стан системи його охорони;
—
тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;
—
неконтрольовані міграційні процеси в країні;
• у воєнній сфері:
—
посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;
—
нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які
порушують співвідношення сил, що склалося;
—
воєнно-політична нестабільність і конфлікти в сусідніх країнах;
—
можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення
проти України;
—
зниження рівня боєздатності воєнної організації держави;
—
створення та функціонування незаконних збройних формувань;
• в екологічній сфері:
—
значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість території України,
негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи;
—
неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування
екологічно шкідливих і недосконалих технологій;
—
неконтрольоване ввезення на територію України екологічно небезпечних
технологій, речовин і матеріалів;
—
негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності;
• у науково-технологічній сфері:
—
невизначеність науково-технологічної діяльності;
—
відтік інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;
—
науково-технологічне відставання України від розвинених країн;
—
зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних
кадрів;
• в інформаційній сфері:
—
не виваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в
інформаційній сфері;
—
повільність входження України у світовий інформаційних простір, відсутність у
міжнародного співтовариства об’єктивного уявлення про Україну;
—
інформаційна експансія з боку інших держав;
—
витік інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю,
а також конфіденційної інформації, що є власністю держави;
—
запровадження цензури.
Державна
політика національної безпеки України визначається виходячи з пріоритетності
національних інтересів та загроз національній безпеці і здійснюється шляхом
реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах
національної безпеки відповідно до чинного законодавства.
Основні
напрямки державної політики національної безпеки України є:
• у політичній сфері:
—
створення дійових механізмів захисту прав громадян України в країні та у світі;
—
запобігання й усунення спроб втручання у внутрішні справи України;
—
входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної
безпеки;
—
уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та
соціальної стабільності;
—
побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба
з порушеннями законності та правопорядку, створення ефективних умов для
ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими
формами;
—
забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та
місцевого самоврядування;
• в економічній сфері:
—
недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів,
їхнього перетікання в тіньову економіку;
—
контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримання важливих
для України пріоритетів і захист вітчизняного виробника;
—
боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому
впливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та
інших ресурсів;
• у соціальній сфері:
—
виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства
під час переходу до ринкової економіки;
—
уживання своєчасних заходів щодо протидії кризовим графічним процесам;
—
створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення
її фізичного й духовного здоров’я;
—
стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього й
культурного потенціалу країни;
—
захист прав споживачів;
• у воєнній сфері:
—
створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо
запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації
їхніх наслідків;
—
запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності
України;
—
забезпечення демократичного цивільного контролю за воєнною організацією
держави;
• в екологічній сфері:
—
упровадження та контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів
природокористування та охорони довкілля;
—
контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення й усунення
загроз для здоров’я населення, своєчасне попередження громадян України в разі
небезпеки;
—
зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкідливого впливу
людської діяльності на природне середовище;
—
упровадження у виробництво екологічно безпечних технологій;
—
реалізація заходів щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи;
—
недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних
технологій, речовин і матеріалів;
• у науково-технологічній сфері:
—
уживання комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного
потенціалу;
—
виявлення й усунення причин науково-технологічного відставання України;
—
створення ефективних механізмів боротьби з впливом інтелектуального та
наукового потенціалу за межі України;
• в інформаційній сфері:
—
уживання комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та
входження України в світовий інформаційний простір;
—
виявлення й усунення причин інформаційної дискримінації України;
—
усунення негативних чинників порушення інформаційного простору, інформаційної
експансії з боку інших держав;
—
розробка й упровадження засобів та режимів отримання, поширення і використання
суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в
інформаційній сфері.
2.Система забезпечення національної безпеки України
Для
формування державної політики й ефективного проведення комплексу узгоджених
заходів щодо захисту національних інтересів у політичній, економічній,
соціальній, воєнній, екологічній науково-технічній та інформаційній сферах
створюється система забезпечення національної безпеки України.
Система
забезпечення національної безпеки — це організована державою
сукупність об’єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб
та окремих громадян, об’єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних
інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.
Правову
основу забезпечення національної безпеки України становить Конституція України,
Закон України «Про національну безпеку України», інші закони і
нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори й угоди.
Діяльність
щодо забезпечення національної безпеки має бути доступною для контролю
відповідно до законодавства України.
Основними
функціями систем забезпечення національної безпеки в усіх сферах її
діяльності є:
1.
Створення та підтримка готовності сил і засобів забезпечення національної
безпеки, що включає:
• створення правових засад для побудови,
розвитку та функціонування системи;
• формування організаційної структури
системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до
її складу, розподіл їхніх функцій;
• комплекс забезпечення життєдіяльності
складових частин (структурних елементів) системи: кадрове, фінансове,
матеріальне, технічне, інформаційне забезпечення;
• підготовку сил і засобів системи до
їхнього застосування згідно з призначенням.
2.
Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки, що включає:
• вироблення стратегії та планування
конкретних заходів щодо забезпечення національної безпеки;
• організацію та безпосереднє управління
системою та її структурними елементами;
• оцінку результативності дій, витрат на
проведення заходів щодо забезпечення національної безпеки та їх наслідків.
3. Здійснення планової та оперативної
діяльності щодо забезпечення національної безпеки, що включає:
• визначення національних інтересів та їхніх
пріоритетів;
• прогнозування, виявлення й оцінку можливих
загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення, а також
наслідків їх прояву;
• запобігання й усунення впливу загроз і
дестабілізуючих чинників на національні інтереси;
• локалізацію, деескалацію та розв’язання
конфліктів;
• ліквідацію наслідків конфліктів або впливу
дестабілізуючих чинників.
4. Участь у міжнародних системах безпеки, що
включає:
• входження в існуючі та утворення нових
систем безпеки;
• утворення та участь у роботі двосторонніх
та багатосторонніх керівних і виконавчих органів (політичних, економічних,
воєнних тощо);
• розробку відповідної нормативно-правової
бази, яка регулювала б відносини між державами та їхню взаємодію в галузі
безпеки;
• спільне проведення планових та оперативних
заходів у рамках міжнародних систем безпеки.
Український народ — громадяни України всіх національностей на виборах, референдумах,
через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної
влади та місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення
національних інтересів України, засобів і способів їхнього захисту, а також
добровільно та в порядку виконання своїх конституційних обов’язків проводять
заходи, визначені органами державної влади та місцевого самоврядування щодо
забезпечення національної безпеки України; привертають увагу суспільних і
державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах
життєдіяльності країни; захищають власну безпеку всіма законними способами і
засобами.
Верховна Рада України в межах, визначених Конституцією України, здійснює законодавче
регулювання та контроль за діяльністю державної влади та посадових осіб щодо
здійснення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки.
Президент України як голова держави, гарант державного суверенітету, територіальної
цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і
громадянина та Верховний Головнокомандувач ЗСУ і Голова Ради національної
безпеки і оборони України забезпечує державну незалежність, здійснює
керівництво у сферах національної безпеки та оборони України.
Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки в обороні при
Президентові України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади
у сфері національної безпеки й оборони.
Кабінет Міністрів України як виконавчий орган у системі органів виконавчої влади,
відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній
Раді України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина; забезпечення обороноздатності, національної безпеки України;
громадянського порядку і боротьби із злочинністю.
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у
сфері національної безпеки, Конституції України і дає офіційне тлумачення
Конституції України та законів України з відповідних питань.
Суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері забезпечення національної безпеки
України.
Прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері національної безпеки відповідно до
Конституції України.
Національний Банк України виробляє і здійснює емісійно-кредитну політику в інтересах
національної безпеки України.
Міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади в межах своїх
повноважень, наявних засобів бюджетного і позабюджетного фінансування
забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, концепцій,
програм, постанов органів державної влади у сфері національної безпеки України,
забезпечують створення,
підтримку в готовності й застосування сил і засобів забезпечення національної
безпеки, а також управління їхньою діяльністю.
1.
Що таке національна безпека?
2.
Назвіть шляхи забезпечення національної безпеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар